?

Log in

Доторкнутися до моря

1st of Jul, 2012 | 05:58 pm
mood: calmcalm

Сьогодні вперше за багато днів сонячна і неймовірно спекотна погода Гренобля (яка є звичайною для літа в цьому місті, розташованому глибоко поміж альпійськими хребтами), змінилися дощем, що тепер тут падає цілий день майже без перестанку (що також є звичним явищем для цієї місцевості). За кілька минулих місяців я встиг побачити аж два моря: Північне та Середземне (до цього був знайомий лише з Чорним). На жаль, зміг доторкнутися до них лише рукою. А для того, щоб відчути море, потрібно йому дати себе поглинути, злитися з ним, доторкнутися дна, відчути його солоний смак, полежати на його березі, слухаючи крики птахів та відчуваючи, як пекуче сонце прибирає воду з твого тіла... Саме про це я думаю ледь чи не кожен день, я мрію знову поїхати до Ніцци, і все ж таки відчути вже тепле, а не бурхливе і холодне, море, мрію знову поїхати до Криму, та лежати на ранковому пляжі після кількох годин сну і відчувати, як море забирає залишки нічного алкоголю... Книга, що я зараз читаю, написана Альбертом Камю, де він в найменших деталях описує пекуче сонце та прохолодне море Алжиру, мабуть ще більше посилює моє бажання...

Я чекаю на серпень та відкладаю гроші, для того, щоб знову поїхати до моря і повернутися назад з новими силами, захистии диплом, а далі.. я досі не знаю, що буде восени :) 

* Власне море:

Канни

Ніцца

Link | Leave a comment {2} | Share

Рісьорч

20th of Jun, 2012 | 02:47 pm

Отож підходить до кінця моє стажування в Ксероксі, і хотілось би в кількох простих пунктах описати свої враження від того, як проходить дослідницький процес в таких великих компаніях, що багато інвестують в рісьорч.

1) Це дуже гарний досвід попрацювати саме в дослідницькій галузі
2) Це цікавіше ніж просто програмувати, але і складніше
3) Можна набратися багато гарного досвіду від розумних людей, що тут праціюють
4) Можна побачити купу говнокоду, який вони активно юзають, і зрозуміти, як робити не треба: більшості людей тут пофіг на код, оскільки важливіше швидко отримати якісь результати експерименту, а це генерує купу говнокоду, незрозумілі програми і взагалі багато проблем.

Link | Leave a comment | Share

ЄВРО 2012

11th of Jun, 2012 | 02:10 am
mood: blankblank

Позаминулоги тижня був у Києві, доздав весінню та літні сесії, але більшість часу присвятив друзям та родині (наскільки зміг). Насправді, більше цінуєш час проведений з друзями, коли більше не маєш змоги їх бачити. Нещодавно усвідомив, що для мене Батіківщина - це перш за все друзі, оскільи саме їх бракує в чужій країні, хоча і атмосфера літнього вечірнього Києва теж. В будь-якому разі, країна мало що вирішує, головне - це люди, які тебе оточують.

Тому нещодавно мав думку, що всі ці люди, що прагнуть будь-що втікти до Євросоюзу зі своїх країн, яких я тут багато зустрів, скоріш за все не мають причин залишитись, не мають спогадів, які б їх тримали там... Звісно, кожен прагне кращого життя, але ж як можна бути таким упевненим у своєму бажанні виїхати до чужої країни, беручи до уваги лише матеріальне? У мене такі причини та спогади в Україні є. А тепер з'явилися і у Франції. Тому у мене немає ніякої упевненості в своєму майбутньому. І це грузить.

В п'ятницю, день коли розпочався ЄВРО 2012, я був у гарному настрої, і не міг дочекатися вечора. Сьогодні грає Україна, і я вирішив, що поїду до Ксерокса у футболці нашої збірної, і знову буду нетерпляче чекати на матчі. Я заздалегідь накупив хайнекена і засунув його до свого холодильника, але думаю після сьогоднішнього вечора доведеться знову купувати :)

(ахах, тільки що подумав, що почував себе "лайк е бос", коли писав про СВІЙ холодильник :D )

PS.

апдейт улюблених міст: Київ, Одеса, Франківськ + Амстердам, Ніцца :)

Link | Leave a comment | Share

(no subject)

10th of Apr, 2012 | 12:24 am

Кодю на Пітоні, сьорбаю бургонське вино, слухаю Zaz, в Греноблі ніч. Погано тільки, що з самого ранку на стажування в Xerox.

Link | Leave a comment | Share

Цінності

24th of Dec, 2011 | 03:36 am

Кожен має право вибирати свою систему цінностей, мабуть варто це пам'ятати, коли складаєш думку про ту чи іншу людину. Але іноді болісно сприймати той факт, що людина, відносно якої ти мав певні позитивні погляди, насправді має дещо іншу систему цінностей, і цей факт чомусь викликає в мене неприємні, можливо навіть болісні почуття.

Link | Leave a comment | Share

Another night

20th of Nov, 2011 | 02:13 am

День, який мав закінчитися навчанням+ліжком, закінчився як drunk party in the centre of Grenoble. Той самий бар, де я сидів з купою п'яних французів, що танцювали на столах на хеллоуін, так само купа п'яних французів танцює на столах. Рівно два дні тому я мав співбесіду в європейському research centre Xerox'а і спілкувався з їхнім крутим дослідником, і не міг збагнути, чому його обличчня таке знайоме мені. Саме сьогодні я отримав від них позитивну відповідь. І якраз в той момент, коли разом зі своїми італійськми друзями в гренобльскому трамваї я повертався з цього франкоалкопаті додому, я збагнув, що те п'яне тіло, з якимось bullshit написом на лобі, яке сиділо на підлозі трамвая та намагалось підмазатись до англомовних UK дівчат, що якраз теж повертались з хеллоувіну, от це тіло було тим крутим дослідником з компанії Xerox. Still can not believe in this)

Link | Leave a comment {2} | Share

Про надійних людей

4th of Nov, 2011 | 06:14 pm

Отож є люди, які десять разів подумають перед тим, як щось тобі пообіцяти.. і не пообіцяють, але вони будуть з тобою чесними і не підставлять тебе в певний момент. А є ті, що завжди скажуть тобі "Ок" і допомогатимуть, але в певний момент не виконають обіцянки, не прийдуть на домовлену зустріч, не візьмуть слухавку (взагалі мене дивують люди, яким неможливо додзовнитися на мобільний телефон, чомусь у мене ніколи не виникає такого бажання  -не взяти слухавку, ну лише рано зранку, коли я сонний), коли знають, що пообіцяли щось. Так я подумав, що краще мати друзів першого типу.

Link | Leave a comment | Share

Перший запис з Гренобля

19th of Oct, 2011 | 06:05 pm

Типу я сижу в студентському барі на кампусі з двома італійцями, ми п'ємо
пиво, я пишу пост, один дивиться відео мануал по J2EE, інший на айпаді
читає стенфордський курс зі штучного інтелекту, зі сторони це виглядає
як сцена з якогось фільму про стартаперів, відразу видно якої
спеціальності студенти зібрались. В цей час до нас підходить дівчина і
щось довго розповідає французькою, я роблю вигляд, що все розумію. Доменіко
потім пояснює мені, що вони збираються зараз робити мітинг з приводу
закриття даного бару. А я думаю, як би знести убунту та поставит віндоувс 7 :)



Link | Leave a comment {2} | Share

(no subject)

2nd of Aug, 2011 | 01:43 am

- ... а от рисовального стола вас наверно трудно оторвать?

- Ну сначала меня нужно туда загнать..

З інтерв'ю з якимось супер крутим автором мальованих історій.
 

Сьогодні помітив, що в мене з програмуванням аналогічна ситуація. Завжди з величезними зусиллями примушую себе сісти пописати код: спочатку довго соваюсь, потім шукаю якісь інші маловажливі справи, потім заварюю чай, ...,  відкриваю NetBeans, ...,  потім придумаю ще щось, що може відтягнути час (наприклад поставити фтп-клієнт на резервне копіювання якихось папок). Але коли вже змушую себе почати, то все іде набагато легше, іноді я навіть на помічаю часу. Головне не відволікатись на щось, бо тоді бажання і настрій вмить зникають.

Link | Leave a comment | Share

Liberté, égalité, fraternité

30th of Jul, 2011 | 12:00 am

"Cвобода, рівність, братерство - або смерть" - саме цей заклик французької революції сьогодні вже давно вмер в сучасній Франції. Можливо через те, що там зараз кольорових рібят більше ніж трушних галлів, а може через те, що ці галли споганились та стали пафосними та блакитнокровними, або може через те, що до сьогоднішніх днів дожила лише перша частина фрази, а друга була загублена десь в роки світових війн та депресій, що привело, до втрати нею єдності та основного сенсу.

Але я не про французів, я про нас, тобто українців. Хотів я написати невелике повідомлення про корпоративну культуру наших держслужбовців, але ідучи вчора додому темними вулицям Києва і згадуючи цей слоган, зрозумів, що це якраз те, чого цим держслужбовцям, та й взагалі нам всім, не вистачає для щасливого життя: рівності та братерства (свобода все-таки трошки не клеється, от блін, пропав пост)

Справді, коли звертаєшся до будь-яких державних установ, то складається враження начебто ти їх колись обікрав, а міліція тебе не спіймала. І тепер вони на тебе злі, і всіляко показують, що ти їм щось винен і що ти якесь Г. А те, що вони роблять - це велика для тебе послуга від них, богів, що замість божественних нектарів п'ють хабарі від громадян. (рібята зовсім забувають, що це з наших грошей вони зарплатню отримують, та і хабарі теж - але для укр. це ок).

За останні місяць мені довелося обходити купу всіляких бюрократичних установ: МОНМСУ, МВД, МЗС, МінЮст... І всюди те саме: ти гівно, всі хочуть витягти з тебе гроші, на зустріч ніхто не піде, нікому ти нецікавий.

Наприклад в МЗС мене запитали чи потрібна мені справка терміново, чи я хочу почекати, але заплатити в 5 разів менше. Я сказав, що почекаю. Як потім виявилося, ніякої різниці в часі між "терміново" і "нетерміново" немає. МЗС просто намагається вибити з тебе кеш таким от способом.

Але МОНМСУ пішли ще далі, вони справді навмисне держать у себе твої документи, щоб люди платили за "терміново".

Або МВД - єдина контора, що видала мені справку безкоштовно. Але я відчував, що щось тут не те. Так і виявилось: прийшовши через тиждень за бумажкою, виявилось, що молода держслужбовиця видає справки лише протягом 15 хвилин в день (ололо), а потім з успєхом валить в сусідній кабінет і там сидить собі. Я запізнився на 5 хвилин. Після майже годинного очікування, та обіцянки хабара однією з клієнток, що теж запізнилась, наш славний держслужбовець все ж таки ліниво виліз зі своєї нори і ісполніл долг.

Так от, якби всі ці бюрократи будували свою корпоративну культуру за вищезазначеним принципом, то все було би сонячно.
Тут можна закінчити, але я все-таки не промовчу про повну безглуздість їх існування: отримують гроші невідомо за що. Всі ті бумажки можна було би легко видавати з одного вікна і безкоштовно, або взагалі зробити так, щоби вони були непотрібні. Наприклад проставлення печатки апостилю (легалізація для міжнародних установ) на диплом коштує багато грошей і часу. Але скажіть мені, чому просто не видавити студентам нормальний диплом, що не потребує додаткових печаток?? (ну тут ясно, що ціла армія бюрократів з цього живе, а ще купа посередників та людей, що стоять над цими установами, і охоронець з вусами)

Але пост взагалі не про це мав бути :) А про те, який все-таки контраст існує між культурою роботи з людьми в українських держустановах та в НаУКМА. Ні справді, в нашому університеті працює купа чудових людей, що готові тобі допомогти та піти на зустріч, незалежно від того, хто ти: студент, абітурієнти чи щось там інше. Питання: що формує таку культуру спілкування з людьми? На мою думку, це починається зверху, тобто з Президента (Квіта звісно, не Віті). Я реально не очікував того, наскільки привітними та зацікавленим є люди секретаріату Квіта в тому, в чому ти зацікавлений. І тим більше не очікував, що коли ти просиш підписати терміново заяву (з доволі зухвалими побажанням, що не відповідають правилам НаУКМА) - Квіт іде тобі на зустріч і реально терміново підписує. Оце і є рівність та братерство. З цього треба починати і тоді все буде ок.
 

 

Link | Leave a comment | Share